S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля вже 16 років!🥳

Саме в цей день 23 березня 2007 року S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля вийшов на території Європи, зокрема і в Україні!
Привітання від GSC:
“Сьогодні в Зоні палає найдавніше , яке горить вже 16 років.
Скільки воно бачило сталкерів, які приходили до цього теплого сяйва пізно ввечері й проводили тут ночі, перебуваючи поодаль від страшних пригод Зони? Безліч. Скільки Тіней намагалося його накрити, але воно ще досі тут?
Навколо цієї стоянки валяється з пару десятків зламаних гітар, сотні почерствілих батонів та тисячі пустих бляшанок. Залишки ковбаси, пусті банки з-під енергетичних напоїв… А скільки цей вогонь чув історій! Жоден сталкер у цілій Зоні не зможе розповісти їх всі, але цей вогонь пам’ятає кожну.
Вже 16 років багаття Зони разом з нами. Його запалили у 2007, в день виходу S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля, але завдяки вам воно досі горить. Завдяки вам цей вогонь досі зустрічає й проводжає сталкерів, досі слухає легенди, досі допомагає пережити тяжкі та темні ночі Зони.
Дякуємо, що 16 років тому ви приєдналися до цих посиденьок й писали та продовжуєте писати всі ці легенди разом із нами.
З 16-річчям виходу S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля, сталкери!”
Коментарі до “S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля вже 16 років!🥳”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
🎉🎉🎉
Вітаю всіх з цим Ювілеєм! Заради проведення свята, одинаки й бандити, волівці й обов’язківці, найманці, військові й науковці, колишні члени Чистого неба та Ренегатів підписали між собою мирний пакт на день в заводі Росток, який діє на території всієї Зони. І почали організувовувати п’янку на всю Зону. Торгівці зібрали достатньо грошей, щоб закупити продуктів, декорацій, також закупили засоби зйомки заради збереження моменту, коли всі сталкери зуміли хоча б на один день не вбивати одне одного.
П’янка ведеться успіншо, торгівці орагнізували гігалавку, де можна було купити все – від пістолетів ПМ і аж до СВД, від звичайних шкірянок – і до екслюзивних екзоскелетів різних фракцій. Не забули ще привести унікальні артефакти. Науковці навіть зуміли створити копії артефакту “Оазис”, що призвело до кількох бійок за їх отримання. Не хвилюйтесь, СБУшник Дегтярьов вирішив ті проблеми. Яким способом – краще промовчати.
Глави фракцій “Воля” та “Обов’язок” зуміли разом провести веселі змагання між своїми членами. Як виявилось, волівці НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ наркотики чи інші заборонені речовини, що б там не патякала горлянка людини за гучномовцем заводу Росток. Це пояснили тим, що Ганжа, як виявилось, почав труїти своїх ж ртуттю в своїх товарах. За це його зобов’язали надати компенсацію всім постраждалим, проте він втік. Як виявилось, втік не туди, куди треба. Він потрапив між кількома загонами “Обов’язку” та “Волі”, його арештували, поранені двоє бійців. Сам Ганжа при спробі втечі потрапив в вовчу яму (як там вона з’явилась в Смітнику близько переходу до Темної Долини – ще не визначили, була теорія про ЛІсника, проте віриться слабо), перелом двох нижніх кінцівок, було поранено ліве плече. З важкістю, но витягли з ями. Доставили до бази “Обов’язку” на тачці. НЕ НА АВТІВЦІ! На реальній сільськогосподарській тачці з невеликою кількістю лайна від кабанів. В базі червоноперих провели суд, в якому винесли вирок – вигнання з Зони назавжди. Звісно, радикали просили шибеницю для нарколоха, проте із-за того, що треба ще дістати від нього гроші та зв’язки з поставками наркоти, все ж відмовились від страти. Військові багато не вимагали – 20 відсотків від прибутків та надання інформації щодо наркотрафіку і усьо, скажуть начальству, що ніякого посторонього, окрім Ганжі, не бачили на Зоні. Почали знімати, домовилсь, підписали Ростоцькі статті, скріпили печаткою, роздрукували кілька копій, дали кожній стороні домовленості свою копію, знімки залишились в Сидоровича та Бармена – коротко, все, як просить юриспруденція. Ганжа пішов на десятий год тюрьми.
Отже, відвернувся від теми.
В змаганнях брали 8 кращих представників з кожної з фракцій. Рефері стали одинаки Фанат, Спритник та Філька Гангстер (хто знає, де він появився на камеру Вольницького, той сонечко), відповідали за знімальний процес – вчений Ульянов Семен Піонтковський та колишній чистонебівець Сашко Білик. Головними глядачами були глави фракцій. З військовими було укладено Інститутьську угоду, в якій військові зобов’язались не стріляти на територї НДІ “Агропром” в список визначених сталкерів – були надані їх ПІБ, позивний, фотокартки з трох ракурсів, описали їх зовнішній вигляд, як їх самих, так і їх спортивних костюмів. Також вони, при власному бажанні, могли допомогти проведенню змагань. Сталкери зі свого боку внесли немалий капітал Кузнецьову – чуть більше 200000 гривень, а кілька загонів сталкерів-ветеранів було відправлено на території Кордону заради підтримки сталого порядку на території Зони, а при ліквідації порушників – віддати весь хабар військовим. Віськові на це погодились, так як втримати порушників та не дати проникнути в заборонену зону було непросто. Постачання було паскудним, тому вважали, що сталкери можуть їх замінити, поки дислокована частина на КПП відправлялась на відгул – хто по спорядження, хто – до родичів.
Забігаючи наперед – вони виграли куш. 34 порушника було вбито, ще семеро було затримано до приходу віськових. Сумарна ціна спорядження загиблих – чуть більше мільйона гривень. Кількість грошей в гаманцях – близько 200000 грн. Також в деяких були відібрані їх персональні пристрої, що дали контакти на злочинні групи. Коли військові прийшли, вони розподілили хабар між собою, сталкерам скомпенсували витрати, побажали щасливого дня і дали час на втечу будь-куди, доки не почали стріляти.
Тепер щодо змагань.
Були кілька видів змагань. Серед них були, як стандартні змагання по типу спринту, тиру, плавання (так, вони плавали в тому болоті на території НДІ, не питайте чому, я сам не второпав), так і специфічні, як от, пошук спеціального артефакту в дуже аномальній ділянці чи то страйкбол (так, купили для цього спорядження для страйкболу) в Дикій території. Брали результати з семи змагань. Яка команда дістала чотири очка, та команда й перемола й важається “елітою” впродовж року до повторення Ювілею.
Отож, спершу був спринт – учасники мали пробігтись по дорозі НДІ одне коло. Початком і кінцем є тунель з аномаліями. Хто з учасників команд дістанеться першим, та команда отримає очко.
Прийшли учасники. Виглядали вони не так, як звичайні сталкери. Їх виділяло те, що вони носили майки та футболки замість свого костюму, тому було їх важко переплутати з іншими сталкерами. На кожному з них було вказано номер та емблема команди. Отож, почали! Волівці швидко драпанули з початку маршуту – вони були неначе вовки, що полювали за вівцями, що розбіжались. Червонопері зменшували відрив, проте маневреність у них була гірша, тому іноді вони не могли уникати перешкод, із-за чого “захисники Зони” відставали від фріменів. Перший пробіг гравець з номером 3 від “Волі”, тому їй надається очко. Обов’язківці в якості покарання мали примусили найповільнішого з них дати в якості транспорту для найшвидшого з “Волі”. Протримався цей цирк кілька хвилин, доки чуть не вляпались в Карусель – слава Богу, всі залишились живими.
Далі пішла стрілянина, або ж тир. Розтавили пусті пляшки на стрільбищі “Обов’язку” по різних місцях. Для кожного гравця була своя “мішень” з номером гравця, який має знищити. Хто швидше зробить, той красава.
Отже, полювання почалось. Фрімени пішли вперед, що для неї незвично, поки червонопері шукали на початковій позиції. Волівець під номером 6 зумів зустріти пляшку, її розбив, проте номер був не його, так що йому очко не зараховується. 5 номер Волі робить таку ж помилку, поки червоноперий №1 вже найшов свою ціль. Постріл!… І з неї потекла рідина. Як виявилось, хтось вирішив використати її в якості тари для лікеру. З тим чолов’ягою зв’язались, спитали, нашо він спиздив мішень. Він не второпав, йому повторили – думає, що це недалекі люди. Але раптом з’являється волівець і питає, чи не була тут пляшка з номером. Він відповів, що була, проте її знищили. Знайшов, подивився на номер – сука, це мішень для обов’язківців! Фрімена помітили через приціл і сказали: “АНІ РУШ, ПАДЛО ЗЕЛЕНЕ!” Коротко – чолов’язі дали іншу пляшку з лікером, а “Обов’язку” – очко. Волівцю, що знищив ворожу мішень, мусив бігати від переможців змагання, щоб вижити. Таке було покарання. Дали 20 секунд на втечу, і 10 хвилин на переховування. Якщо знайдуть – буде він драяти столи та підлоги після п’янки. А якщо ні – то ні. Він же хутко здриснув, неначе пронос в нього стався. Спойлер: в нього РЕАЛЬНО стався пронос. Прийшлось в сральнику побути кілька хвилин. Пощастило, що цих хвилин було достатньо, щоб не отримати звиздюлів.
Тепер плавання. Не розумію, нащо, проте все ж вирішили “А чом би й ні?” Дали артефактів від радіації і хіміної загрози, та й давай плисти то “крокодилом”, то “батерфляєм”. Щоб не мучити учасників, вирішили взяти лише одного з кожної команди.
Взяли учасників №8.
Тож, пливи, ібать! “Захисник Зони” почав лідирувати, коли волівець боявся лізти в воду. Проте і він шубовснувся в ту жижу. Намагався ручками, ніжками махати – без толку, відстав від “червного”. І вирішив виконати номер “Піду втоплюся в річці глибокій!” Тут ж зразу пішли його, самогубця, рятувать. Витягли з води й дали защоку, за спробу самогубства. “Червоні” мають вже два бали, а волівець мусив випити півлітра тої води з болота НДІ. Не хвилюйтесь, йому дали активованого вугілля.
Змагання під назвою: “Джеймс Zone” – те саме специфічне змагання. Шукай особливий артефакт “Гівняшка” – смердить шалено, радіації нема, корисних та шкідливих властивостей, окрім запаху, нема. Шукати треба в аномаліях Смітника, може й буде якесь світяще коров’яче лайно.
По детектори, кроком МАРШ! Волівці пішли в район колишнього концтабору бандитів часів Війни Угрупувань й кислотні місцевості. Обов’язківці пішли в зону гравітаційних та електричних аномалій. Перемогли волівці – ледве дістали з кислотного болота “Гівняшку”. Червоноперим прийшлось віддати суперникам всі артефакти, що зуміли знайти. Рахунок 2-2.
Я писав, що мало би бути сім змагань. Так, я це писав. Проте із-за того, що учасники заїбались, як тяглові коні працювати, скоротили кількість змагань до п’яти. Тому прийшлось викинути з списку такі змагання, як набивання себе якомога більшою кількістю ваги за 1 хвилину і біг на 100 метрів з тою вагою, якою набрав (“Стронгмен”) та “Біжи, Сталкер, біжи!”, тобто, втеча від кабана в катакомбах Агропрому лише з ножем на перевіс. Якщо вбив кабана – тоді вважай, два очка б заслужив.
Тепер страйкбол. За перемогу дають в ньому два очки із-за вище згаданих причин. В ньому беруть участь не гравці, а, неочікувано, глави фракцій. Ніхто цього не розумів, проте учасники були “ЗА” – “Нехай начальство помучається, як ми!” За правилом одностайності перевели глав в солдат пнавматичного фронту. Поставили біля входів до бази військових в НДІ. Спеціально для цього військових вивели – ще й нагодували та зброї, патронів, гранат та грошей дали, тому вони були не проти, щоб двоє попиздились пневматикою на їх базі. Людина вважається вбитою, якщо куля попала в морду. Якщо в бронежилет, шолом, інші частини броні або тіла – вважають, що поранень нема.
Тепер, на старт, увага, ВОГОНЬ! Солдати акуратно заходять в будівлі, між будівлями і укриттями. Не хочуть спіймати маслин в лице. Відбувся контакт – “зелений” почав стріляти по “червоному”, проте все летить в кефір, тобто, нікуди. “Червоний” ж готується зробити свій випад і встрелити в макітру. Вилізає, стріляє – тіло впало на землю. Думав все, перемога – но ні, “зеля” “воскрес” й почав шмаляти по ньому. Одна з куль попадає в лице, друге – чуть не в око. Болить пизда.
Все, рахунок 4-2 на користь Волі.
Відвезли “бійців” назад на завод Росток, почали присуджувати призи – то патрони, то медикаменти, то артефакти з баблом, то зброя з бронею, то КПК з координатами сховок. Комусь дають одне, комусь інше, бо це лотерея. І тепер дають слово главам. Поки глава “Волі” вітав всіх присутніх і поздоровляв свій загін з перемогою, глава “Обов’язку”, неочікувано, взяв клоунський ніс, наніс собі кольоровий грим-аквафреш, перуку – і давай з себе клоуна робить. Всі чуть не вмерли – бо як він може асоціюватись з цирком? Но це він вирішив, типу, заслужив за неуважність. Глава “Волі” намагався заспокоювати, типу, “все буде добре”, “це не кінець”, він з себе видавав “самогубця” – такий в нього був “гумор”. І тільки чуть не почали його пародіювати, як плаксу, він тут же зняв з себе все клоунське і почав знов радіти життю. Проте одному довбойобу все ж дав вогнепального прочухана за удар йому в лице.
Все пішло непогано, згадували те хороше, що було й є в Зоні, згадували свої епік фейли й приколи. Жили не тужили. І це все тривало до ночі. Потім всі пішли до себе, бажали одне одному здоров’я, щастя і т.д. Коротко – хепіенд.
//////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////
Ну, і як вам історія? Непогана чи лайно?
Вітаю зі святом!